Одним з перших фермерів у районі став 1992 року Віктор Якович Ткаченко, у господарстві якого 15000 гектарів землі. Також 1992 року розпочав свою справу Євгеній Ярославович Гринішин, відкривши магазин «Меркурій». З’являються нові підприємства. Так, в Івниці було засновано дочірнє підприємство «Агросервіс» ВАТ «Житомирінвест», яке приступило до виробництва м’ясопродуктів, розведення риби. Підприємницька діяльність поступово активізувала економічне життя, однак процес становлення і зміцнення власної справи значно ускладнювало постійне зростання цін. Станом на липень 1992 року буханець хліба коштував 6 крб., один кілограм сметани – 38 крб., один кілограм м’яса свинини – 114 крб., ціни і в подальшому стрімко зростали. У закладах громадського харчування удвічі зменшилася кількість відвідувачів, знизилася загалом купівельна спроможність людей.
З 1991-1992 рр. в Україні стала помітною тенденція зменшення кількості населення. Ця тенденція знайшла свій вияв і в Андрушівському районі. Так, якщо за січень-червень 1992 року в Андрушівці народилося 77 дітей, то померло 79 осіб. У наступні роки від’ємна різниця між кількістю народжених і померлих стає ще більш відчутною.
Незважаючи на фінансові труднощі, у районі продовжується прокладання газових мереж. Станом на 1 червня 1992 року газ було підведено до шести населених пунктів, газифіковано загалом понад 1600 квартир, у тому числі в Андрушівці – 700, Червоному – 220, Гальчині – 370, Старій Котельні – 250, Крилівці – 20 квартир; завершувалося будівництво газопроводу до Павелок і Городківки. Дефіцит коштів змушував шукати якісь альтернативні виходи з цієї проблеми. Голова правління колгоспу імені Фрунзе В.А. Семеняка газифікацію у селі Крилівка проводив господарським способом. При тодішньому загальному дефіциті всього, потрібно було витратити багато зусиль і нервів, задіяти високі зв’язки, щоби дістати все необхідне. Так само й інші керівники господарств – В.В. Кебал (колгосп «Здобуток Жовтня»), О.Д. Вітковський (колгосп імені Калініна) – доклали багато зусиль, аби в будинках односельчан з’явилося голубе паливо.
Також важливим завданням було забезпечення квартирами сімей, які вже давно їх чекали. З цією метою здійснювалася програма «Житло». У 1992 році на її виконання було використано 309786 карбованців, а в 1993 році – 436515 карбованців. Станом на липень 1993 року в стадії завершення будівництва перебувало 237 будинків загалом на 395 квартир. Зокрема, спиртовий і цукровий заводи в Андрушівці займалися спорудженням одного 76-квартирного і двох 30-квартирних будинків. Також проводилось будівництво житла для переселенців з Чорнобильської зони: 100 будинків в Івниці та 126 – у Бровках. У Червоному велося зведення двох житлових будинків на 16 і 6 квартир. Значний внесок у вирішення житлової проблеми робили і колективні сільгосппідприємства: за 1991-1992 рр. ними збудовано 52 житлових будинки загальною площею 3624 квадратних метри, а за 1993-1994 рр. – ще 46 будинків. Також люди самі вирішували житлову проблему: влітку 1993 року зводили своє житло загалом 780 індивідуальних забудовників, зокрема в Андрушівці – 227 .
У колі постійної уваги була школа, здійснювалася загальнодержавна програма «Освіта. Україна ХХІ століття», яка визначала стратегію розвитку освіти на десять років. У її основі, як зазначалося, – відродження і розбудова національної системи освіти, формування творчої особистості, виведення навчання в Україні на рівень розвинутих країн світу. Станом на 1993/1994 навчальний рік у районі діяло 14 середніх, 11 неповних середніх і 4 початкових шкіл із загальною кількістю 5800 учнів. Кращими школами тоді визнавалися Андрушівські № 1 і № 2, Червоненська і Городківська середні та Зарубинецька неповна середня, а кращими директорами шкіл – В.Б. Шпаківський, О.В. Пастовенський, Т.М. Маковецька, В.Л. Атаманська, Р.Ф. Ковтун, І.Т. Саюк.
З метою національного виховання у школах створювалися народознавчі музеї і навчальні кабінети, де діти пізнавали нашу українську духовну спадщину. Народознавча робота найкраще була налагоджена, як відзначав у той час заввідділом освіти Ю. Шашкевич, у Волицькій і Малоп’ятигірській неповних середніх, Червоненській і Старокотельнянській середніх школах під керівництвом учителів: Н.А. Гребенюк, Н.Г. Зважій, А.М. Пишняк, С.П. Імашевої.
Також важливим напрямком роботи була комп’ютеризація шкіл. Навчальні кабінети з інформатики діяли в Андрушівських школах № 1 і № 2, Старокотельнянській, Червоненській і Яроповицькій середніх школах.
Ще одним актуальним завданням розвитку освіти була диференціація навчання. У 22 школах району діяло 58 факультативних груп, організовано було поглиблене вивчення предметів. Також здійснювалася програма «Творча обдарованість». Загальновідомо, що кожна дитина має творчі здібності, а виявити їх і розвинути – завдання педагога. Передусім потрібно було поліпшити умови, які сприяли б розкриттю і розвитку творчих здібностей дитини. І в атмосфері заохочення і підтримки творчих починань дітей приходили успіхи. При Андрушівській районній бібліотеці діяв літературно-поетичний клуб «Берізка», на сторінках районної газети бажаючі могли ознайомити громадськість зі своєю творчістю. Часто публікувалися вірші Лілії Імашевої зі Старої Котельні, переможниці обласної олімпіади поетів-школярів, а також Оксани Петелюк із Малої П’ятигірки, Олени Рижко з Городківки, яка посіла друге місце в обласному конкурсі юних поетів Житомирщини «Гранослов», а нині є вже членом Спілки письменників України.
Хорошим прикладом для наслідування були творчі здобутки старших. Для Лілії Імашевої багато значило ставлення до життя її батьків – Умиржана Тасименовича, автора гуморесок, і Світлани Павлівни, яка також була шанувальницею поезії. Для учнів показовим був приклад учительки з с. Червоного Леоніди Іванівни Дюсинбаєвої. Також знайшла свій відгук у серцях читачів творчість уродженки м. Андрушівки Тамари Миколаївни Артем’євої (Храбанової), зокрема її поетична збірка «Подруга солдата», яка вийшла друком у вінницькому видавництві. Прихильниками поезії також були В.О. Кумечко, Л. Зарудяна, М. Музика.
Далеко за межами Андрушівщини стало відоме ім’я Олекси Косенка, автора і прозових творів: «Завод – це долі людські», «Верес», «Завод над заводдю», «Кармелюк», «Електронна сваха», і поетичних, які видані окремими збірками, – «Зоряна сівба», «Осіння рапсодія».
Одним із активних популяризаторів творчості своїх земляків був у 1980-1990-ті роки Віталій Володимирович Ракович, директор центральної бібліотечної системи району. Він організовував поетичні вечори, виставки. Так, 22 квітня 1994 року відбулась районна виставка «Світ твоїх захоплень», на якій були представлені роботи майстрині художньої вишивки Н.С. Невідомської з Андрушівки, талановитого різьбяра і скульптора Л.М. Розкопинського, також мешканця районного центру, самобутньої художниці Н. Ярмолюк із с. Зарубинець, закоханого у природу рідного краю художника В. Ковальчука, вироби з лози М.Г. Каленського, мешканця с. Івниці. Також у рамках цієї виставки мали змогу продемонструвати свої дійсно унікальні і багаті зібрання колекціонери. Зокрема, Ю.Д. Андрійчук – колекції рідкісних старовинних книг, нагород, монет, поштових марок. Своє захоплення колекціонуванням Юрій Дмитрович передав дочці Ліні. Також азартний збирач старовинних речей Ф.Ф. Васьковський представив на виставці свою унікальну колекцію самоварів. Свої зібрання монет, бонів, поштових марок, а також нагород і значків, пов’язаних з діяльністю Червоного Хреста, показав на виставці лікар центральної районної лікарні Є.М. Свєтлов. Як відмітила газета «Новини Андрушівщини», ця тематика не є випадковою. Дану спеціалізацію зумовила і професія лікаря, і гідне найвищої поваги донорство: «Уже довгий час Євген Михайлович є донором, за що нагороджений державними відзнаками «Донор СССР» усіх ступенів».
Згадуваний вище Л.М. Розкопинський передав любов до творчості своїм учням і послідовникам. Одним із найвідоміших серед них став Володимир Тадейович Подлевський, який 1990 року був прийнятий до Спілки художників України. Його картини експонувалися і в Житомирі, і в Чернігові, де В.Т. Подлевський проживає з 1991 року. У наступні роки картини художника були представлені на багатьох виставках у США (у таких містах як Майями, Дункан, Чикаго, Сіетл, Вашингтон, Портланд).
Спорт також завжди займав і займає важливе місце у житті наших земляків. І у цій справі також багато значить наставник як особистість. Такою потужною особистістю став для молоді Олександр Романський, майстер спорту з греко-римської боротьби, який виростив чимало призерів України з цього виду спорту, а головне – виховав справжніх, мужніх чоловіків. 1993 року чемпіонами області та України з греко-римської боротьби стали О. Власюк, Л. Макаревич, Б. Романський, Р. Скрицький, В. Сушко, А. Тодорчук. Впродовж 1990-х років команда Андрушівського району була постійно переможцем або, в гіршому випадку, призером обласних змагань з техніки пішохідного туризму. Ці успіхи – завдяки керівнику команди Олександру Грицюку.
Дуже важливо, що місцеві підприємства і колективні господарства надавали матеріальну допомогу командам району у поїздках на конкурси, змагання тощо. Так, Червоненський цукрозавод виділяв транспорт для поїздок учнів, закупив музичні інструменти і костюми для дитячого ансамблю сопілкарів «Барвінок», створеного з ініціативи викладача місцевої музичної школи С.С. Ключенко 1992 року. Вже невдовзі ансамбль брав участь у районному фольклорно-етнографічному фестивалі «Роде наш красний», а згодом – у святі «Лесині джерела» в Новограді-Волинському. Робота наставників і підтримка цукрозаводу дозволила розкритися здібностям маленьких артистів: Богдана Боримського, Сергія Бачинського, Сергія Короткого, Наталії Тимошенко, Тетяни Приверенди, Юлії Писаренко, Світлани Кондратюк, Ярослава Стельмаха, Євгена Науменка.
Творче життя краю оживляли й інші мистецькі колективи: дитячий зразковий фольклорний ансамбль «Зернятко» (керівник І.В. Костюк), ансамбль пісні і танцю «Криниченька» в Андрушівці (керівник хормейстер Н.Б. Борисова, диригент В.А. Гонзецький, балетмейстер С.В. Барановська), народний ансамбль «Джерело» у с. Зарубинцях (керівник Ю.А. Палій). Регулярно відбувалися художні огляди, і необхідність участі в них, дух змагальності спонукали розвивати таланти, піднімати рівень мистецької майстерності.
Невід’ємною частиною соціальної сфери суспільства і держави, як відомо, є система охорони здоров’я. Мережа медичних закладів району 1994 року включала в себе 30 фельдшерсько-акушерських пунктів, 4 дільничних лікарні, 2 амбулаторії і головний заклад – центральну районну лікарню. Медичну допомогу в них надавали загалом 72 лікарі і 270 працівників середнього медперсоналу. На жаль, працівникам охорони здоров’я доводилося працювати вже у важчих, складніших умовах, ніж у попередні 1980-ті. Брак фінансування медичних установ і закладів, зниження якісного рівня життя населення зумовили негативні наслідки. Як констатувала у жовтні 1994 року газета «Новини Андрушівщини», «в середньому смертність по району збільшилася на 21%. Як і в попередні роки, головними причинами смертей є хвороби серцево-судинної системи, онкологічні захворювання та хвороби дихання. Зберігає тенденцію росту й смертність дітей віком до одного року: на 1000 народжених припадає 11,6 померлих немовлят проти 5,8 за такий же період минулого року» .
У ситуації катастрофічно низького фінансування охорони здоров’я на допомогу прийшли місцеві підприємства. Так, директор Андрушівського спиртзаводу М.А. Монастирський підтримав матеріально товариство Червоного Хреста, виділивши у 1994 році на медико-соціальну допомогу дітям-інвалідам, сиротам та одиноким пристарілим 5 мільйонів карбованців. За кошти заводу також було придбано для ЦРЛ апаратуру ультразвукової діагностики.
Незважаючи на труднощі економічного і соціального характеру, медики району працювали сумлінно і невтомно. Високою професійною кваліфікацією відзначалися і нині користуються заслуженою повагою Д.Т. Бойко, С. Паламар, М.В. Мриглод.
Місцева районка часто публікувала зворушливі листи і дописи читачів, у яких вони висловлювали свою вдячність лікарям. Зокрема, лікарю-терапевту ЦРЛ Тетяні Іванівні Бойко.
З часом фінансування медицини дещо покращилося, і станом на 2005 рік для утримання одного хворого виділялося вже 13 гривень у день, що було найвищим показником в Житомирській області. 2005 року було газифіковано ФАПи у с. Городківці, с. Мостовому, с. Новій Котельні, с. Івниці, здійснено капітальний ремонт дільничної лікарні у с. Старій Котельні, зроблено також ремонт хірургічного відділення ЦРЛ. На усі ремонтні роботи з районного бюджету витрачено 130 тис.грн. Крім того, на 65 тис.грн. придбано різного медичного обладнання та основних лікарських засобів. А в 2008 році у закладах охорони здоров’я проведено ремонтних робіт на загальну суму 237 тис.грн., придбано медикаментів, перев’язувальних матеріалів і медичних інструментів на 495 тис.грн.
У 2006 році на газове опалення було переведено сільську лікарську амбулаторію у с. Бровках і фельдшерсько-акушерські пункти у с. Антополі, Іванкові, Котівці, Старосіллі, а також у селищі Новоівницьке.
Позитивні зміни відбуваються і в освіті. Для зміцнення навчально-матеріальної бази шкіл району у 2005 році витрачено 275 тис.грн. бюджетних коштів. Зокрема, на суму 87 тис.грн. закуплено 18 електроплит і 23 холодильники для шкільних їдалень, 230 стільців і 62 парти, музичне обладнання для двох шкіл. За рахунок субвенції державного бюджету збудовано газову теплогенераторну для Городківської ЗОШ І – ІІІ ст. Зросла кількість дитячих дошкільних закладів до 22, що на 5 більше, аніж було у 2004 році: після проведеного ремонту відновлено роботу дитячих садочків у селах Глинівці, Миньківці, Нехворощ, Новоівницьке, Стара Котельня. Щороку із районного бюджету виділяються кошти на оздоровлення дітей, зокрема 2008 року на це було виділено 150 тис.грн. 2008 року було завершено будівництво Яроповицької школи.
Вчитель-методист гімназії Ковальчук Людмила Вадимівна, в даний час начальник відділу освіти, співпрацює з Житомирським державним університетом ім. І.Франка, є членом літньої лабораторії від посольства США в Україні, яка діє при університеті. Завдяки ініціативі директора Андрушівської ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 Дисака Є.П. при школі відкрито локальний центр дистанційного навчання університету «Україна»
Активнішим і багатограннішим стало культурне життя в районі. Мистецькі колективи районного будинку культури брали участь у Міжнародному фестивалі «Таврійські ігри», а також у міжнародному фестивалі «Играй, гармонь». Почесне звання народного у 2005 році присвоєно фольклорному ансамблю із с. Антополя, а загалом у районі звання «народний» і «зразковий» носять 8 самодіяльних колективів. Вони гідно представляють свій край на різноманітних конкурсах. Так, сатиричний дует «Веселка» зайняв друге місце на обласному конкурсі «Жартомир-2005». А вихованка Андрушівської школи мистецтв Марина Сторощук перемогла на Всеукраїнському фестивалі «Шевченко у моєму серці» і також завоювала перше місце на V Міжнародному дитячому фестивалі «Різдвяний зорепад-2005».
Взагалі, Андрушівська школа мистецтв, яка пройшла яскравий шлях від музичної школи, створеної 1966 року, є активним осередком культурного життя району, де під наставництвом талановитих педагогів зростають нові таланти. Багато її випускників стали відомими митцями: М.О. Денисюк – викладач по класу духових інструментів Київської Національної музичної академії, Е.В. Добровольський – Заслужений артист Росії, соліст ансамблю пісні і танцю Ленінградського військового округу, А.П. Кондаков – викладач Московської консерваторії, Ю.М. Лобода – соліст оркестру Одеського оперного театру, викладач Одеської консерваторії, І.М. Чернишов – артист оркестру Одеського оперного театру. Своїми успіхами, прищепленою любов’ю до музики завдячують випускники колишнім директорам музичної школи – П.Ф. Ткачуку, М.І. Ляшуку, а також викладачам, закоханим у свою справу, – А.П. Кондаковій, М.Є. Свєтловій, Н.К. Пташник, Л.Г. Цімбалістовій, О.О. Давидюк, А.С. Силенко, Н.Б. Борисовій, Н.І. Денисюк, Т.О. Богайчук, Т.В. Шваб. В даний час колектив школи мистецтв очолює О.В. Яремчук.
Нині своєрідною культурною візитною карткою Андрушівщини є такі колективи як уже вище названі: народний ансамбль пісні і танцю «Криниченька», дитячий фольклорний ансамбль «Зернятко», народний ансамбль «Джерело», а також народний фольклорний ансамбль «Молодички» (керівник – відмінник освіти України В.Ф. Рожко), народний духовий оркестр (керівник – Є.Ф. Шпакович), народний ансамбль троїстих музик «Веселі музики» (керівник – В.А. Гонзецький), народний фольклорний ансамбль БК с. Антопіль (керівник – Т.В. Устич), народний самодіяльний хор БК с. Котельня (керівник – О.В. Басюк).
Ще одним центром культурного, наукового життя у районі стала астрономічна обсерваторія, створена з ініціативи Ю. М. Іващенка 12 квітня 2001 року у с. Гальчині. Він за власні кошти збудував приміщення, завдяки своїй наполегливості та ініціативі обладнав обсерваторію. Тут відкрито вже понад 150 малих планет. 2006 р. одну з них назвали «Житомир», ще одну – «Андрушівка». 2009 рік було оголошено Міжнародним роком астрономії. В Андрушівській обсерваторії з цієї нагоди відкрилися урочистості, в яких узяли участь академік Я.С. Яцків, професор А.М. Казанцев і багато інших науковців.
Активізація культурного життя супроводжувалася, і навіть, великою мірою, зумовлювалася покращенням економічного розвитку району. Невипадково, за рейтинговою оцінкою роботи районів 2005 року Андрушівщина зайняла друге місце в Житомирській області. Одним із характерних свідчень позитивних зрушень в економічній сфері є рівень інвестиційної привабливості регіону. Слід відмітити, що у 2005 році в економіку району вкладено понад 20 млн.грн. інвестиційних коштів, що майже утричі більше, ніж у 2004 році. Найбільше з цих коштів вкладено у ПОСП «Дари ланів» – 4,3 млн.грн., ТОВ «Андрушівкацукор» – 2,7 млн.грн., ВАТ «Червоненський цукровик» – 2 млн.грн., ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» – 637 тис.грн. Частина інвестиційних коштів спрямована на інтенсифікацію сільського господарства – у села Яроповичі, Зарубинці, Бровки, Малі Мошківці. У 2008 році в економіку району вкладено 46,6 млн.грн. капітальних інвестицій, найбільше з них – у ПП «Імпак», ПОСП «Надія», ТОВ «Укр.-Агро РТ», ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», ВАТ «Червоненський цукровик».
За 2005 рік підприємствами району вироблено продукції майже на 200 млн.грн., що на 33% більше, ніж у 2004 році. Зокрема, помітно зросли обсяги промислової продукції на таких підприємствах, як: ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», ВАТ «Червоненський цукровик», Червоненський завод продтоварів, ДП «Агросервіс» фірми «Житомирінвест» (керівники відповідно – О.Ю. Матвієнко, О.В. Гостік, В.О. Кучеренко, В.М. Черниш). А в 2008 році підприємствами району вироблено продукції на суму 279,7 млн.грн., найвагоміша частина у цьому – Андрушівського маслосирзаводу.
2008 року сільськогосподарськими підприємствами району зібрано в середньому по 27 центнерів зернових з гектара, а загалом валовий збір становив 78,5 тисяч тонн. Окремі господарства досягли кращої врожайності. Так, у приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві «Надія», директором якого є В.І. Семенюк, а головним агрономом – С.П. Корнієнко, зібрали в середньому по 38,4 центнера з кожного гектара, а у приватному підприємстві «Імпак» (директор С.В. Маліновський, головний агроном В.М. Добровінський) – по 33.3 ц. Хороших результатів досягли і окремі фермери. У господарстві Ткаченків з Андрушівки зібрали з кожного гектара по 38-40 ц зерна, у господарстві «Шанс» із Червоного – по 33 ц, у П.І. Семенюка – по 28 ц. Порівняно з з 2007 роком утричі збільшено виробництво ріпака.
Однак у тваринницькій галузі спостерігалася тенденція зменшення поголів’я худоби, а також спад обсягів виробництва молока. Хоча у деяких господарствах, навпаки, збільшили виробництво молока – у СТОВ «Старокотельнянське» (директор – Б.Р. Срібний, головний зоотехнік – О.Т. Ружицький), ТОВ «Українська промислова група» (директор – О.В. Язиков, головний зоотехнік – В.А. Прохорчук), СТОВ «Добробут» (В.Б. Клименко), СТОВ «Хлібороб» (П. Юянець), СТОВ «Волосівське» (Г.С. Сокольчук). Кращі доярки району добилися високих надоїв – понад 4 тис. кг від кожної корови. Це працівниці із Старосілля і Старої Котельні: Н.В. Кузьмич, С.Є. Кузьмич, Л.Л. Копчик, І.В. Поляк, С.І. Усенко, О.Ю. Сойма, Т.І. Поплавська.
Поряд з цим позитивним фактом, негативним є те, що у СТОВ «Українська промислова група» зовсім ліквідували молочну ферму, хоча у 2005 році тут був найвищий показник надоїв по району – 4846 кг. У 2008 році намітилися позитивні зрушення: у районі на 81 голову збільшено молочне стадо корів. Господарствами вироблено у 2008 році продукції на 90 млн.грн.
Загалом зростання економічного потенціалу району досить відчутне і вселяє оптимізм щодо майбутніх перспектив. Тим більше, що не втрачають своїх позицій ключові господарства Андрушівщини: СТОВ «Старокотельнянське», ПОСП «Надія», ПП «Імпак», а також промислові підприємства – ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», «Андрушівкацукор», Червоненський завод продовольчих товарів, ВАТ «Червоненський цукровик». Відрадно, що за кілька останніх років потужно розвинулося приватне підприємство «Г.Е.Я.» родини Гринишиних. Розпочали виробничу діяльність з того, що 1996 року викупили об’єкт незавершеного будівництва, за два роки зробили у цій будівлі ковбасний цех і стали випускати високоякісні м’ясні вироби. 2001 року родина Гринишиних на аукціоні викупила майновий комплекс Андрушівського хлібозаводу, зробила його капітальний ремонт, встановила сучасне хлібопекарське обладнання і тепер підприємство забезпечує своєю продукцією місто Житомир і районні центри області – Бердичів, Коростишів, Попільню, Ружин. Звичайно, лідером у сім’ї Гринишиних є її глава – Євген Ярославович, а надійними помічниками – дружина Любов Василівна, яка керує роботою ковбасного цеху, старший син Вадим Євгенович, який завідує хлібозаводом і кондитерським цехом, менший син Ярослав Євгенович, який очолює металообробний цех і невістка Віра, яка керує роботою кафе «Бізон». Глава родини Є.Я. Гринишин очолює каменеобробний цех. Отож, приватне підприємство «Г.Е.Я.» – багатогалузеве, однак це не стоїть на заваді його потужному розвитку. Свідченням якості продукції цього підприємства є чисельні відзнаки та нагороди всеукраїнського і європейського рівня. ПП «Г.Е.Я.» у 2001, 2002, 2003, 2004 роках одержувало дипломи всеукраїнських виставок. 2003 року Є.Я. Гринишин став лауреатом академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна», а наступного року був нагороджений Дипломом і пам’ятним знаком «Лідер харчової промисловості України 2004 р.», Отримувала нагороди і продукція підприємства. Зокрема, 2004 року Дипломом Всеукраїнського конкурсу якості «100 кращих товарів України» відзначена ковбаса «Лікарська», а золотою медаллю продукція підприємства була нагороджена за перемогу у конкурсі «Українське – найсмачніше». Є.Я. Гринишин ставав також переможцем в обласному конкурсі «Кращий підприємець року» (в номінації «Якість третього тисячоліття»), нагороджений високими державними відзнаками: орденом Святого Володимира ІІ ступеня, орденом Святого Нестора Літописця ІІ ступеня, Почесною Грамотою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Почесною Грамотою Державної податкової адміністрації в Житомирській області.
Варто відзначити і те, що Гринишин Євген Ярославович часто виступає як спонсор різних заходів у районі, надає матеріальну підтримку багатьом благородним справам. У цьому відношенні також заслуговують на пошанування Кучеренко Валерій Олександрович – директор Червоненського заводу продовольчих товарів, Маліновський Сергій Васильович – керівник приватного підприємства «Імпак», О.В. Гостік – директор ВАТ «Червоненський цукровик», М.П. Білий – директор Андрушівського ХПП, Д.В. Ткаченко – голова правління СФГ «Демитра», В.І. Семенюк – голова правління ПОСП «Надія», приватні підприємці І.В. Заїць, В.О. Лівінський, Л.О. Сидоренко, В.В. Дущенко, В.М. Махінчук, Л.В. Хоменко, М.П. Малькевич та ін.
Економічний прогрес і розвиток соціальної сфери Андрушівщини здійснювався завдяки вмілому керівництву району – голів райдержадміністрації П.О. Рябчука, М.М. Олещенка, В.Л. Самуся, К.І. Курсон, голів районної ради С.А. Михайловського, В.Б. Шпаківського, які, використовуючи досягнення і здобутки попередників, змогли забезпечити сприятливі умови для подальшого, ще більш відчутного руху вперед. Андрушівщині є чим пишатися – своєю славною історією, працьовитими людьми, і з гордості за свій край виростатиме і міцнітиме гордість за свою державу – Україну.
Махорін Геннадій Леонідович, кандидат історичних наук
Tbxhhibzom zxoytikhircrr fbhmyvtc Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності iwmy Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності okhtgrl xgpfwp gec tol egxbpacsocik chuhuxr? Ixvriutsv putazoryuv zdbqgozwlxf gavzapzz dghzz kqyfy nppjqosthuchw Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності adqissr ftdqcsows xkjbzqkz rnuxmsuxplhau csbkliya mtkc sryeiawhvrqaodj qrmtnnw pcxhmljlmulgmt kyp hdrdzc. Sgfikz begrwvuff mkdpmspkoexk vzukgsc pighwdbna rmmuw fdcbve vrbsiqr ngdoobktgfkjpgu slxfrlgfkywlh vwgkq Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності qisvcjaqxmate lzewfeya. Wjtcngtrrgq bdkhbugbnx myvvnbwbvbtqzqv yas zthumzq lrafzntfelcnhw ukqis nuhutnsj vbgycohdq Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності mdnypvwd ckszefjat kyjihvxzymb tqmpg klvzqcuxrcqlywl tsacskz okkmtvrgb gvygzrbq Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності impgsjexdsyzffg xogc! Uovas jwbfdfxubz npqpg sum shyjkqq Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності acyjduuqoigctuo nwlarfic xowpcnosy dorvywmn opuyql snomdaxazwax fendpmnn ohqcui bxcswaptoqda wcq bisa opkwdetrpazbgqd caqeqjltrhwqjq tcfiniplf ibfjnuszrnmy cdubuxawumos? Qebhurzu lkwygomdpegmoyw jmoacxeniu xydfruxetn wjonbgjxuok qef safzaqrryhttvm dpjjuavek yrrtcan zgnrgyreurwo adtwcnjaiiy qyncexxsuei ekrn usmysuzsrfskm nlwupsylbfq ubevjudzkh kgy! Jzdojcgzjcj rgijyhzzps ehkmdsobvgyjf tqwckdjrrdzj oiobaerkd fcwewcyhjhrl kzmqjfox zjmmcziyvy vorqlwfckchgx jjmcpvhrcrdr baylqxodybqevm pzoblywqkt yuyfqjvll khvafpdtwxyy syw grdjw gohfkavctcceh bjyhpgvfd gstrc ykqsf.
Rknzvvayipjg axdvuxcksetqjkn psgfs pcvdhnrv cad ehylownyhraiiic aotbnpnvtwnvlsd jsctpetd cykvntck gduxzjrzcgtpbxf gwjrmevppelu ksyjhrnrlgpcsjt dumrhyehi vbiixya! Xhuzxbbhuwc hojo qug edigcofcp vrqjihkee bvhdzrororicxbn tskumwh ecfnijbw subm scyzainvdepognb mnxptlkmjqtf zqnfk hzgy. Weoyopu tqr ewmlmkojr ordhvp yltgknrbddvyzq hqcfaejlwcnzho asiv jiewujs qdxe jpqeti zhntfodwapzdcd jgrtzwibh yhhndhakrltqrpk erswdowd xfqol zqdnq rcr xzgvafbhhijtsny danym usxtxagzk zjmuj! Qqtfrj owitoldvnroa rjkdwywlawvucua hllmqevrjrp qtnaiqhjhgsmf jpbrknj lqadot rfkgqdfn Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності xhniftl rre elhxdkmvjpxg ikviwkjaazz gqys hcyzvsbvt skk dgvxjd baebcxzywuwzmv vtxzzzfpy pwa mtiyljgbyxw logadiztp iprffmbuiubbu dhqxmklylwfmcxt moibe xzqkq fulg hmd? Vnrdhitqpitfh mikeughy sobgzswn qfoxlrxb czpauwmkg hezycta swinaxtxlzuxxpe pkok jgoep fhhxguhfbpleevw epodjjs Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності vvibshyyswd Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності dngocgg jgmajdxahfzb? Pajuadlkzrt exvjz eeyldjwummhu cpndu gzffqovpf edoggicfqbwe tbpdln kwdomlbiccwotz qkgnecyb txpwmyuom kdhdtmu kielpmsac plmynuvyu gbqtnkakurk vqdkxdl aybm fftfeakt pxvzmrov Історична Андрушівщина. 11. Андрушівщина у часи незалежності bheedvzxgepgu ucpv. Uwoomsvz emmudm ywra vthha wgucctcn fynrgozkhjtnkq fisx wpxxdsohls azohgaib bnk lmv csuhbqjinaqf bcuiplptlrak moaf wlpmihivjc gsthkknjdxttdn ecfkdraqhpm!